Дальнейшее никак как не направлено на моих ПЧ. Читать вовсе не обязательно. Так себе, еще одна порция плохого настроения

читать дальшеДістали вся ця "Наша Раша" - Росія. От питається, чого не жити дружньо хоча б із своїми сусідами? Так ні. Не можут в себе в країні розібратися (добробут не тільки олігархам і тому подібному), а от лізуть далі. Куди? Якого дідька?
І ці новини? Хто платить той і придумує? Дивився, брешуть на рівному місці! Так головне, що про все брешуть, все перекручують. Наче тільки у них все добре, а інші всі дурнІ. Людей шкода. Лапшу на вуха розвішують.
Уже й до голодомору дібралися. Цікаво, хто ж їм повірить?
От після такого мені тільки два шляхи: в націоналісти чи в пофігіста. При тому, що сама кров проти останного, саме коріння.

Етнічний довідник так подає сучасне значення терміну:
« Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю.Для XX ст., особливо його другої половини, це широко розповсюджене явище, зумовлене крахом світової колоніальної системи. Після розпаду СРСР у серпні 1991 р., націоналізм, як один із способів розвитку світової співдружності народів, вступив у свій черговий етап.
Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм. »

Одним з найвидатніших військових діячів українського народу періоду боротьби проти шляхетської Польщі був козацький лицар, кальницький полковник Іван Богун - безмежної відваги воїн, талановитий полководець,блискучий майстер польових боїв і захисту міст, які він перетворював на неприступні фортеці.
Зовсім мало збереглося відомостей про той період життя Богуна, який передував 1648 р. - початку великої битви українського народу за своє соціальне і національне визволення.
На початку визвольної війни гетьман призначив Івана Богуна полковником Вінницького полку, який повинен був обороняти західні кордони визволеної території України. Полк Богуна мав прийняти на себе один з перших ударів ворога, який наступав, і затримати, таким чином, просування польсько-шляхетських військ по Україні. Це завдання козаки Вінницького полку під проводом Івана Богуна блискуче виконали, незважаючи на те, що ворожі сили набагато переважали їх своєю кількістю.