Одна з найдавніших у світі. У китайській музиці переважає одноголосся. В основі її 5-ти звукова система (пентатоніка), але зустрічаються утворення, побудовані на 7-ступенних ладах. Вивченням китайської музики займалися древні китайські філософи, богослови, математики. Конфуцій відводив у своєму навчанні велике місце музиці і займався збиранням народних пісень.

читать дальшеВона відрізняється виключними особливостями , що пов’язано з релігією та філософією, що обумовлюються незмінними нормами, заборонами та рекомендаціями. Віра в надприродні сили, суспільний і освітній вплив музики зумовили її культове значення. Звідси – й розквіт стародавньої музичної культури Китаю.
Китай – батьківщина багатьох музичних інструментів: струнних і смичкових, духових і ударних. Китайські музичні інструменти виключно різноманітні. Більшість із них – досить стародавнього походження, що підтверджується багатьма археологічними розкопками. Зокрема, були знайдені музичні інструменти, що відносяться до IV-III тис. до н.е. Вони були виготовлені із глини ( барабани, флейти та ін.). Пізніше з’явилися інструменти із каменю, міді, бронзи, дерева.
Відомо, що улюбленими музичними інструментами у Китаї здавна були цинь (щипковий інструмент, прославлений у тисячі віршах та поем, який відрізнявся своїм ніжним та м’яким звучанням). Піба (прототип гітари, відомий не лише у Китаї, а й в багатьох сусідніх країнах), тан-бу-ла, юй-цинь (чотирьохструнні інструменти), барабани циен-у. Почесне місце у ряді цих інструментів, як зазначає більшість дослідників музичної культури Китаю, займає фортепіано.
Китайське фортепіанне мистецтво як цілісний феномен сучасної музичної культури відрізняється рядом особливостей в процесі свого розвитку. Перш за все, це стосується періодизації становлення та розвитку фортепіанної культури Китаю та її історичного контексту. Так, якщо генезис європейського піанізму займає період у п’ять століть, то професійне фортепіанне мистецтво Китаю формувалося протягом значно коротшого проміжку часу в умовах самобутньої традиційної музичної культури.

У VIII ст. у Китаї була створена перша школа музики і танцю - «Консерваторія грушевого саду».
У XIV ст. складаються північна і південна школи музики, причому для північної школи більш характерна героїчна тематика, а для південної - лірична.
У XVII ст. виникає опера.
В епоху монгольського панування (Юань) виникає класична китайская драматургія. У її джерел, як і в інших країнах, фарс і інші ранні драматичні форми; виступу в театрі вважалися невартими заняттями. Ведучими жанрами в драматургії були комедія і драма, хоча відомо і кілька трагедій. Монологи і діалоги писалися прозою, тексти пісень (арій) - віршами.

Гуцинь имеет другие названия – «яоцинь», «юйцинь», «цисяньцинь» (последнее название переводится, как «цинь с 7-ю струнами»). Это – самый древний щипковый музыкальный инструмент Китая, имеющий ярко выраженный национальный колорит. Согласно преданию, гуцинь был создан в доисторические времена, а в эпоху династии Чжоу (1121-255 гг. до н.э.) он уже получил широкое распространение. На гуцине, сэ (струнном инструменте с 16-25 струнами) и барабанах играли культовые мелодии. В эпохи Чуньцю («Весны и Осени», 770-476 гг. до н. э.) и Чжаньго («Борющихся Царств», (475-221 гг. до н. э.) на гуцине исполнялись, как правило, сольные партии, а в оркестрах главную роль играли ударные и духовые инструменты. Развитие щипковых музыкальных инструментов тогда еще находилось в начальной стадии.
Важный этап развития искусства игры на гуцине – эпохи Хань (206 г. до н. э. – 221 г. н. э.), Троецарствия и Шести Династий (221-589 гг.), в эти годы было создано большое число произведений для игры на гуцине.


Во время игры исполнитель держит цисяньцин горизонтально, при этом узкий конец со струнодержателем располагается слева, а широкий с колками — справа. Струны прижимают к деке, звук извлекают щипком.

Цисяньцин — древнейший инструмент. В III веке до н. э. входил в состав придворного оркестра яюэ («изящная музыка») и был наиболее характерным инструментом классической древнекитайской музыки. По принятой в Китае классификации (по материалу как источнику звука) относится к категории «шёлковых инструментов»).

Читать больше про музыкальные инструменты